вторник, 23 августа 2016 г.
День Державного Прапора України
Державний Прапор України - прапор із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольору із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3.
Українська національна традиція символічного відображення світу формувалася упродовж кількох тисячоліть. Використання жовтого та блакитного кольорів (з різними відтінками) на прапорах України-Русі простежується від прийняття християнства. Згодом ці два кольори набувають значення державних.
У середині XVII ст., Після приєднання Гетьманщини до Російської держави, набувають поширення блакитні (сині) полотнища із золотими або жовтими зображеннями хрестів та інших знаків. З часів козаччини жовто-блакитне поєднання кольорів поступово починає домінувати на українських хоругвах, прапорах і клейнодах.
Після того, як перервалася традиція козацької символіки, тривалий час в Україні, яка перебувала у складі Російської імперії, питання про національні символи не піднімалося.
Першу спробу створити жовто-блакитний прапор з двох горизонтальних смуг приблизно такої форми, як тепер, здійснила Головна Руська Рада (орган, який представляв національний рух українського населення Галичини), яка почала боротьбу за відродження української нації. У червні 1848 року на міській ратуші Львова вперше був піднятий жовто-блакитний прапор.
Поштовхом до поширення жовто-блакитної символіки стала Лютнева революція 1917 р. в Росії.
22 березня 1918 Центральна Рада прийняла Закон про Державний прапор республіки, затвердивши жовто-блакитний прапор символом Української Народної Республіки. 13 листопада 1918 синьо-жовтий прапор став і державним символом Західно-Української Народної Республіки. Він був затверджений на Підкарпатській Русі, а в 1939 - в Карпатській Україні. У період 1917 - початку 1919 рр.. синьо-жовтим прапором користувалися в Україні і більшовики.
Синьо-жовте поєднання кольорів остаточно оформився як едінонаціональное на початку XX ст. Символами України в новітньому їх трактуванні є безхмарне небо як символ миру - синій колір, і стиглі пшеничні ниви як символ достатку - жовтий колір.
24 серпня 1991 відбулося проголошення Акта про незалежність України, і над будинком Верховної Ради піднявся синьо-жовтий прапор.
У серпні 2004 року Президент підписав Указ № 987/2004 про встановлення Дня державного прапора України, який святкується щорічно 23 серпня. До цього День державного прапора святкувався тільки в Києві на муніципальному рівні.
(Цікаву версію щодо походження синіх і жовтих кольорів висунув історик і мовознавець зі Львова Б. Якимович. На його думку, слово "хохол" монгольського походження і складається з двох частин: «хох» - синій, блакитний, небесний, «улу» (юлу) - жовтий.)
понедельник, 28 марта 2016 г.
55-річний ювілей нетішинського письменника
Руцький Микола Миколайович
Руцький Микола Миколайович (нар. 28 березня 1961 року, Ільпибоки) — український поет, письменник, дослідник УПА.
Народився
28 березня 1961 року в селі Ільпибоки в селянській родині. Його батько
Микола «Довбуш» Руцький (1911–2006) у свій час був господарчим УПА села
Ільпибоки.
Закінчив
Демидівську середню школу, а в 1983 році українське відділення
філологічного факультету Львівського державного університету імені
І.Франка. Працював учителем, науковим співробітником Острозького
історико-культурного музею-заповідника, журналістом, редактором
видавничого центру фірми «Надія», режисером телекомпанії «Руна». Один із
лідерів і засновників Народного Руху на Славутчині. Обирався депутатом
Нетішинської міської та Хмельницької обласної рад народних депутатів 21
скликання. Друкувався у республіканському літературному альманасі
«Вітрила» (1988, 1989), у Хмельницькій антології «Сто поезій ста поетів»
(1992), журналі «Дзвін» у рубриці «Вірші наших читачів» (№ 12, 1992) у
наукових краєзнавчих збірниках «Житомир в історії Волині й України»
(1994) та «Велика Волинь» (1994). Стаття «Останній бій художника УПА
Ніла Хасевича» вийшла у 1996 році в книзі австралійського письменника
українського походження Юрія Борця (Ю. М. Пашківського). Лауреат
Хмельницької обласної премії імені Якова Гальчевського «За подвижництво у
державотворенні» (1996) за дослідницьку роботу в історії
національно-визвольних рухів Волині та Поділля.
Член Національної спілки письменників України.
Проживає у місті Нетішині, Хмельницької області.
Книги
«Куди ідеш» (1990) — збірка поезій
«Музика одинокого серця» (1992) — поезія і проза
«На переломі» (1993) — літопис національно-демократичного руху Славутчини (1993)
«Коли ви вмирали вам дзвони не грали» (1994) — документальна повість
«Голгофа» (1996) — проза
«Вертеп смерті» (2003) — історична повість
«Вони виборювали волю України» (2009) — документальна проза
понедельник, 22 февраля 2016 г.
четверг, 26 ноября 2015 г.
"Голодні очі.Змарноване дитинство"
28 листопада 2015 року – День пам’яті жертв Голодоморів в Україні
Голодомор – акт
геноциду Українського народу, здійснений керівництвом ВКП(б) та урядом
СРСР у 1932–1933, а також у 1921–1923, 1946–1947 роках шляхом
організації штучного масового голоду, що спричинив загибель мільйонів
українців на теренах України та в районах їх компактного проживання в
Росії з метою придушення українського національно-визвольного руху і
фізичного нищення українського селянства. Через насильницьке вилучення
продовольства, блокаду сіл та цілих районів, заборону виїзду за межі
охопленої голодом України, репресії щодо незгодних радянська тоталітарна
система намагалась упокорити українців. Така політика режиму – злочин
проти людства, який відповідає Конвенції ООН від 9 грудня 1948 року про
запобігання злочину геноциду і покарання за нього.Голодомор був інструментом нищення більшовиками українського народу.
26 листопада в бібліотеці ліцею ми провели виховну годинну та читання віршів "Голодні очі. Змарноване дитинство" на основі історичних знаннь про голодомор 1932-1933 рр. Метою було виховання в учнів етнонаціональних, полікультурних, загальнолюдських цінностей, як основи формування громадянина – патріота України.Формування та розвиток історичної пам’яті поколінь.Визначити масштаби трагедії українського народу.
Ми цього не забудемо ніколи!
25 листопада весь світ відзначає день боротьби за ліквідацію насильства
над жінками. Офіційно цей день був оголошений Генеральною Асамблеєю ООН у
1999 році.В Україні 68% жінок (близько 18 млн.) страждають від
фізичного та сексуального насильства з боку чоловіків.
Насильство по відношенню до жінок поширено у всьому світі і притаманно усім суспільствам та культурам. Насилля стосується жінок незалежно від їх раси, етнічної приналежності, соціального положення, достатку, походження або інших обставин.
З цією темою в бібліотеку НПЛ завітали працівники Соціальної служби для Сім'ї дітей та молоді. Для того щоб запобігти насильсьтва вони лекцію з учнями ліцею.
Боротися з цією проблемою досить складно. Проте є засоби як її зупинити. Одним з них – говорити про цю проблему скрізь і завжди, не тільки 25 листопада.
Насильство по відношенню до жінок поширено у всьому світі і притаманно усім суспільствам та культурам. Насилля стосується жінок незалежно від їх раси, етнічної приналежності, соціального положення, достатку, походження або інших обставин.
З цією темою в бібліотеку НПЛ завітали працівники Соціальної служби для Сім'ї дітей та молоді. Для того щоб запобігти насильсьтва вони лекцію з учнями ліцею.
Боротися з цією проблемою досить складно. Проте є засоби як її зупинити. Одним з них – говорити про цю проблему скрізь і завжди, не тільки 25 листопада.
Подписаться на:
Сообщения (Atom)


