Раз добром зігріте серце - вік не охолоне!

(Бесіда до Дня людей похилого віку)

Мета: Виховувати повагу до людей похилого віку, любов і шану до бабусь і дідусів, увагу до одиноких, самотніх жителів, почуття доброти і милосердя.

Бібліотекар

Щороку 1 жовтня в усьому світі відзначають Міжнародний день людей похилого віку, який був проголошений 50 сесією Генеральної Асамблеї ООН. Як відомо, цей день спочатку відзначали в Європі, згодом в Сполучених Штатах, а наприкінці 90х років минулого століття свято поширилось в усьому світі.

В Біблії, наймудрішій книзі на землі, говориться про те, що від нашого ставлення до батьків і матерів безпосередньо залежить наша власна тривалість життя на цій землі, а зневагою до проблем літніх людей ми сіємо свої власні майбутні проблеми.

Кажуть, юність живе лиш майбутнім,

Кажуть, зрілість цінує лиш мить.

Тільки старість живе незабутнім,

Тим чого не вернуть, не спинить.

Є закони природи незмінні

Для людей, для тварин, для птахів,

Ви простіть нас байдужих, ми винні,

Будем ми ще старими як ви.

Людей похилого віку в Україні близько двох мільйонів. Вони вже не мають сили працювати, потребують допомоги. Кожен із вас повинен зайняти таку життєву позицію, яка б приносила користь не тільки собі, а й людям. Проживає, скажімо, поряд із вами літня людина, допоможіть її, просто без усілякої винагороди, і ваше добро засвітить вогник вдячності, такий що зігріє вашу душу, і ви відчуєте, що день пройшов не марно. Але, на жаль, іноді ми навіть у своїй хаті не помічаємо, що увага потрібна близьким людям.

-   Закінчіть, будь ласка, прислів’я

1. Правда і в морі не… (тоне)

2. За добро добром… (платять)

3. Добре ім’я краще всякого…(багатства)

4. З добром дружись, а лихо…( бережись)

5. Хто людям добра бажає, той і сам…(має)

Легенда

У давні часи в одній країні немічних старців заводили у неприступні гори і залишали там самотніми на смерть. Якось один молодий чоловік завів туди свого старого батька. Коли син шукав для нього місце на скелі, батько промовив:

 - Заведи мене трохи вище.

- Чому? – спитав син

- Бо тут я залишив свого батька. НЕ хочу помирати в тому самому місці.

Син зрозумів що за якихось тридцять літ з ним станеться те саме. Він обіпер батька на своє плече і повів додому. Ця легенда вчить нас: як ми поводимося із своїми батьками, так і наші діти поводяться з нами, адже ми є прикладом для них.

Перегляд фільму про життя людей похилого віку.

Учениця 204 гр.Ніна Ткачук читає власний вірш

Летять літа, думки ідуть

Та спогади метуть

Зозуля все менше років накує

В душі важко настає

І тут мені неначе в сні

Пливуть усі дитячі дні

Згадались тато й мама

Домівка та, що мали

Тепла її бракує.

Та все минуло що було

І його не можна повернути

В житті все раз буває

Лиш спогади лишає.

Ті спогади нагріють душу

Добром наповнять всюду

Не будьмо ми жорстокі

Літа своє беруть

А ми не забуваймо люди,

Що раз добром нагріте серце

Повік не схолоне!

Бібліотекар:

- Я тримаю в руках клубочок ниток. Нехай ця нитка об’єднає нас любов’ю сердець. А кожен до кого потрапить клубок, має сказати своє слово з приводу нашої сьогоднішньої розмови, яке б розпочиналося словами: « я думаю…», « Мені здається»

Учні:

- Я хочу, щоб серед нас не було байдужих людей.

-  Хочу бачити всіх людей усміхненими.

Душі аптека - бібліотека!

Впродовж багатовікової історії становлення і розвитку української освіти бібліотека була невід’ємною  складовою навчального закладу. Сьогодні бібліотека в навчальному закладі є найважливішим культурно-освітнім, виховним та науково-методичним центром, який виконує важливу роль у формуванні національної свідомості, любові до свого народу, до своєї землі.

Унікальність ситуації полягає в тому, що через бібліотеку, як соціальний інститут, проходить кожна людина. «Однією з істин моєї педагогічної віри є безмежна віра у виховну силу книжки» - писав видатний педагог В. Сухомлинський – «Розумна, натхненна книжка нерідко вирішує долю людини». Традиційна книжка як твір писемності та друку за своїми ознаками ще не має серйозної альтернативи. Вона є головним об’єктом діяльності навчальної бібліотеки.

Фонд бібліотеки Нетішинського професійного ліцею майже 18 тисяч примірників – науково-пізнавальної, художньої, методичної та довідкової літератури. Тому в полі зору бібліотекаря завжди – вивчення, формування та різнобічне використання наявного бібліотечного фонду та організація довідково-бібліографічного апарату.

Бібліотека всіляко підтримує не лише учнів щодо формування творчої особистості, а також створює умови для вдосконалення педагогічної майстерності, розвитку творчості вчителів. До послуг педагогів, крім методичної літератури – передплатні освітянські видання: «Освіта», «Освіта України», «Профтехосвіта», «Управління освітою», «Все для вчителя», «Позакласний час» та інші фахові видання.

Основне завдання бібліотеки і бібліотекаря зокрема – навчити дитину любити книгу, учнів-читачів користуватися бібліотекою, її фондами, довідково-бібліографічним апаратом.